ПРОФІЛАКТИКА ГІПЕРТОНІЧНОЇ ХВОРОБИ

Гіпертонічна хвороба – стійке підвищення артеріального тиску (АТ) крові більше 140/90 мм рт.ст. Нормальним вважається АТ, що не перевищує 140/90 мм.рт.ст., проте згідно сучасних класифікацій виділяють: оптимальний (120/80 мм рт.ст.), нормальний (менше 130/85 мм рт.ст.), високий нормальний (130-139/85-89 мм рт.ст.) АТ.

 

Артеріальна гіпертензія – одне з найпоширеніших захворювань серцево-судинної системи у світі. Встановлено, що артеріальною гіпертонією страждають 20-30% дорослого населення. З віком поширеність хвороби збільшується і досягає 50-65% у осіб старше 65 років.

У 90 % осіб підвищення АТ є проявом гіпертонічної хвороби, а в 10 % – ознакою уражень внутрішніх органів (нирок, ендокринної системи), а також як наслідок вживання деяких лікарських засобів. Інколи гіпертонія носить самостійний характер, в решті випадків - це симптом інших захворювань.

В Україні на гіпертонічну хворобу страждають майже 13 мільйонів осіб, з них лише 23 % лікуються. У хворих з гіпертонічною хворобою у 3-4 рази частіше розвиваються захворювання серцево-судинної системи, у 7 разів – розлади мозкового кровообігу. Згідно з даними науковців, підвищення рівня кров'яного тиску на 6 % мм рт.ст. збільшує на 20 % ризик розвитку інфаркту міокарда та на 60 % – мозкового крововиливу. Серед осіб з підвищеним тиском про наявність захворювання знають лише 46,9 % сільських і 69,4 % міських мешканців, отримують адекватну терапію – відповідно 12,4 та 28,5 %, причому ефективність лікування становить лише 6,2 та 16,1 %.

В м. Черкаси на 01.01.2016 р. зареєстровано 79448  хворих на гіпертонічну хворобу. Вперше виявлено хворих  на гіпертонічну хворобу в 2015 році – 4371, в 2014 – 3967. В порівнянні з 2014 роком захворюваність на гіпертонічну хворобу в 2015 році зросла на 9,2%, інфаркт міокарда на 1,2%, ішемічну хворобу серця на 8,3%, інсульт на 16,5%.

Стійке підвищення АТ може настати за таких обставин:

• Фізична активність: вплив на рівень артеріального тиску залежить від рівня фізичної активності. Рекомендуються регулярні фізичні навантаження помірної інтенсивності щонайменше 30 хв. на день, 3-4 рази на тиждень. Корисно підніматися сходами замість ліфта, виконувати нетяжкі садові та домашні роботи. Корисні прогулянки, біг підтюпцем, їзда на велосипеді, плавання, танці. Навпаки тяжка фізична праця в тому числі інтенсивні тренування у спортсменів, підвищує АТ;
• Шкідливі звички: в осіб, що вживають алкоголь та курців (гіпертензивний ефект сигарети продовжується 30 хв. та досягає 15-25 мм.рт.ст., паління є одним з особливих факторів ризику серцево-судинних захворювань, а також можливої сстійкості до антигіпертеизивної терапії);
• Спадковість: у тих пацієнтів, батьки котрих мали підвищений АТ;
• Соматичні захворювання: у хворих з цукровим діабетом, з захворюванням нирок;
• Вік: в осіб старше 60 років (з віком АТ зростає);
• Маса тіла: в осіб з ожирінням, ризик розвитку АГ при підвищеній масі тіла збільшується в 2-6 разів, особливо при абдомінальній формі ожиріння (зі збільшенням окружності талії більше 102 см. у чоловіків та 88 см. у жінок). Зниження маси тіла на 10 кг веде до зменшення АТ до 20 мм. рт.ст.;   
• Аліментарні фактори ( підвищення вживання повареної солі більше 5-6 г  на добу, недостатнє вживання овочів та фруктів, продуктів, багатих на калій, кальцій, магній, зловживання кофеїном (в осіб, які зловживають кавою (одна випита чашка кави підвищує АТ на 3 мм рт. ст. у осіб з нормальним АТ, на 5 мм рт. ст. – в осіб з гіпертонічною хворобою), алкоголем, збільшення споживання насичених жирів, загальної кількості жиру);
• Застосування лікарських засобів: в осіб, які приймають протизаплідні чи гормональні препарати;
• Соціально-економічний статус: вплив на рівень АТ залежить від стану економіки. В розвинутих країнах існує зворотній зв'язок між рівнем АТ та соціально-економічним статусом, а в країнах з нестабільною економікою - прямий ( чим вищий статус, тим більший рівень АТ). Саме усунення факторів ризику веде до суттєвого зниження захворюваності на ГХ, інсульти та інфаркт міокарду;