Вірусний гепатит C: як перевіритись і що робити далі

 

         Вірусний гепатит С впливає на фізичний та емоційний стан людини і є потенційною загрозою для життя. Пройдіть тест на гепатит С у свого сімейного лікаря і за необхідності - розпочати необхідне лікування.

         Вірусний гепатит C (ВГC)  — це захворювання, спричинене вірусом, який може передаватися через кров від однієї людини до іншої. Хвороба вражає насамперед печінку. 

         Унаслідок дії вірусу печінка зазнає ушкоджень і зрештою може не впоратися з виконанням життєво важливих функцій. Хронічна форма ВГC може призвести до серйозного пошкодження цього органу, наприклад, фіброзу, цирозу і навіть до раку печінки (гепатоцелюлярної карциноми).

Вакцини проти гепатиту C не існує. Але в багатьох випадках хворого можна вилікувати.

 

         СИМПТОМИ ГЕПАТИТУ С

         Деякі люди не мають жодних симптомів протягом багатьох років, тоді як інші можуть відчувати підвищену стомлюваність, пітливість (особливо уночі), ломоту в суглобах і м’язах, утрату апетиту і концентрації уваги. Симптоми можуть з’являтися і зникати. На пізніших стадіях захворювання, коли печінка ушкоджена серйозніше, можуть виникати жовтяниця, свербіж, внутрішня кровотеча і закреп.

 

         ГЕПАТИТ С: ХТО У ГРУПІ РИЗИКУ

         Фактори ризику вірусного гепатиту С пов’язані із усіма ситуаціями, коли кров інфікованої гепатитом С людини може потрапити до кровотоку іншої людини:

-         переливання крові, хірургічне втручання;

-         отримання медичної чи стоматологічної допомоги у країнах, де гепатит є поширеним захворюванням, а інфекційний контроль неякісний;

-         спільне використання будь-якого обладнання під час уживання ін’єкційних або інгаляційних наркотиків;

-         спільне використання таких предметів, як леза для гоління, зубні щітки або речі, що можуть подряпати шкіру;

-         пірсинг, татуювання чи косметичні ін’єкційні процедури (наприклад, введення ботулінічного токсину), якщо обладнання для цього використовують повторно;

-         статеві відносини (хоча ризик низький, якщо немає кровотечі);

-         контакт із кров’ю на роботі, наприклад, поранення голкою, порізи, прибирання крові, робота на місці надзвичайних подій із наявністю крові;

-         передавання від матері до дитини під час вагітності чи пологів.